Якщо зараз ти сидиш, склавши лапки, і жалієшся на своє стражденне життя і не робиш жодних дій, аби виправити своє становище — тобі непогано живеться! До чого ці мильні страждання? Коли людині дійсно погано, вона у жодному разі не потерпить дискомфорту. Не прагнеш до змін — не витрачай сили на пусті балачки!

«Я не маю достатньо грошей, аби бути задоволеним життям». Що, пробач?Мізерні люди без жаги до життя. Мине кілька десятків років і ти клястимеш свою пасивність, хоча можливо і ні… хто зна.

«Мене ніхто не любить». Звісно. Поглянь-но на своє відображення у дзеркалі і скажи чи зацікавиш того, хто тебе приваблює. Думаю, що навряд. Це люди-ялинки, «зимой и летом одним цветом». У тобі немає розвитку! Кого цікавить твоє ниття? Тебе і невдах з твого оточення. Легше сісти і оплакувати свою доленьку… Як трагічно. У нинішньому світі повно засобів і способів, аби виглядати, як мінімум, цукерочкою! Май хоч би повагу до себе. Про духовне наповнення взагалі мовчу, бо надто рідко доводилось спілкуватись з людьми, які з часом розвиваються у цьому напрямку. Особисто мене у такому плані зацікавити важко.

І найцікавіше: «У мене немає стимулу для руху вперед».Так стоп. Тут не має бути лайливих слів...Розумієш, у тебе він може і не з'явитись цей поштовх. Ти повинен власноруч створити собі натхнення, знайти його у зовнішньому світі, але ніяким чином не перекладати відповідальність на чужі плечі. Ти раб обставин? Співчуваю. Жалість - єдине на що ти заслуговуєш!

І наостанок. Так, у мене адекватна самооцінка, чого і Вам бажаю!